Проект Закону про внесення змін до Закону України “Про психіатричну допомогу” (щодо госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку) № 2217 від 07.02.2013
Внесено народними депутатами Цибенком П.С. та Спіріною І.Д. Причому остання є завідуючою кафедри психіатрії, загальної і медичної психології Державного закладу “Дніпропетровська медична академія” Міністерства охорони здоров’я України та Першим заступником Голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я.
Пропоновані зміни мають на меті поширити чинний закон України «Про психіатричну допомогу» не осіб які вживають алкоголь, наркотичні та не внесені до державного переліку наркотичних речовин.
Проаналізувавши пропозиції щодо внесення змін до визначення понять «психічні розлади» та «тяжкий психічний розлад» слід зазначити, що вони не є суттєвими змінами, оскільки лише уточнюють поняття при чому однобічно, а не всесторонньо. Такі пропозиції суперечить законам законодавчої техніки.
Щодо поняття «комісія лікарів-психіатрів», так доповнення її складу обов’язкової участю лікарів-наркологів зовсім видається дивним, оскільки лише в окремих випадках участь таких лікарів буде доречною.
Також ініціаторами законопроекту пропонується розширити підстави примусової госпіталізації. На сьогодні чинне законодавство передбачає дві підстави, при чому одна з них досить широка – «особа вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих». Тобто небезпека це поняття, яке в кожному окремому випадку підлягає оцінці судом.
Пропозиція додати ще одну підставу «особа неспроможна усвідомити шкоду вживання алкоголю, наркотичних та не внесених до державного переліку наркотиків речовин і відмовляється від госпіталізації у добровільному порядку» видається такою, що дублює зазначену вище підставу.
Враховуючи аргументи викладені в пояснювальній записці можна трактувати лану законодавчу ініціативу як намагання перетворити психіатричні заклади на наркологічні диспансери, адже законних підстав примусового лікування в останніх немає.
Проект Закону про внесення зміни до статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров’я (щодо акредитації аптечних закладів) № 2226 від 07.02.2013
Внесено народними депутатами Шипком А.Ф. та Бахтеєвою Т.Д.
Шипко А.Ф. є Головою підкомітету з питань законодавчого забезпечення розвитку фармації, здійснення фармацевтичної діяльності, виробництва та обігу виробів медичного призначення, розвитку сучасних медичних технологій Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я. За кваліфікацією — дитячий хірург.
Метою законопроекту є відміна акредитації аптечних закладів. Обґрунтування полягає у тому що в разі отримання ліцензії, ліцензіат повинен довести наявність всіх умов для ведення певного виду діяльності – в даному випадку оптова та роздрібна торгівля лікарськими засобами. А також ліцензійні умови вимагають постійно їх дотримуватись протягом всього строк дії ліцензії. А отже додатковий контроль є обтяжливим для суб’єктів господарювання.
Аналогічна ситуація стосується акредитації закладів охорони здоров’я, які мають ліцензію на медичну практику. Тобто законопроект має на меті привілеювати одні заклади охорони здоров’я (аптечні заклади), а інші залишити зарегульованими всупереч Програмі економічних реформ на 2010 – 2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”.
Метою акредитації є перевірка умов для якісного, своєчасного, певного рівня медичного обслуговування населення, дотримання ним стандартів у сфері охорони здоров’я, відповідності медичних (фармацевтичних) працівників єдиним кваліфікаційним вимогам. Фактично акредитація є перевіркою ліцензійних умов.
Контроль за дотриманням ліцензійних умов з боку ліцензіатів можуть здійснювати орган ліцензування, який видав ліцензію, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, а також територіальні органи органу ліцензування та Держпідприємництва. Згаданий контроль полягає в проведенні планових та позапланових перевірок. Закон встановлює, що планову перевірку можна проводити не частіше ніж раз на рік.
Акредитація проводити раз на три роки. В разі якщо заклад охорони здоров’я не пройшов чергову акредитацію, то про цей факт повідомляються органи ліцензування.
Отже, даний законопроект охоплює лише частину закладів охорони здоров’я, хоча в ситуації «зарегульованості» перебувають усі заклади. А також проведення акредитації не суперечить законодавству щодо проведення перевірок на додержання ліцензійних умов.
Проект Закону про внесення зміни до підпункту 197.1.27 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України (щодо створення сприятливих умов для поліпшення забезпечення закладів охорони здоров’я та громадян доступними лікарськими засобами) № 2227 від 07.02.2013
Внесено народними депутатами Шипком А.Ф. та Бахтеєвою Т.Д.
Законопроект є свідченням того як поспіхом приймався Податковий кодекс. Дійсно звільнення від оподаткування оминуло лікарські препарати, які виготовляються в аптечних закладах.
Проект Закону про внесення змін до деяких законів України (щодо забезпечення адекватної медичної допомоги населенню, захисту прав пацієнтів та покращення доступу до якісних ліків) № 2251 від 08.02.2013
Внесено народним депутатом Міщенком С.Г.
Даним законопроектом впроваджуються мінімальні терміни придатності лікарських засобів, які ввозяться на територію України. Однак основний аргумент є ліквідація корупційної схеми ліцензування імпорту лікарських засобів, яка, на думку народного депутата, створена законом України № 5038-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо ліцензування імпорту лікарських засобів та визначення терміна «активний фармацевтичний інгредієнт».
Однак пропозиції викладені в законопроекті не впливають та не попереджають виникнення корупційних дій.
Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гуманізації законодавства про попереднє ув’язнення та забезпечення конституційних прав і свобод осіб, взятих під варту, осіб, засуджених до позбавлення волі, а також засуджених, які перебувають на лікуванні в закладах охорони здоров’я за межами установ виконання покарань) № 2293 від 13.02.2013
Внесений народними депутатами Яценюком А.П. та Петренком П.Д.
На сайті Верховної Ради жодних документів не розміщено. Зазначено, що передано на розгляд керівництву 13.02.2013. Буде проаналізовано при наданні текстів документів.
Проект Закону про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я (щодо строків укладання контрактів з керівниками державних, комунальних закладів охорони здоров’я) № 2188 від 05.02.2013
Внесений народними депутатами Симоненком П.М., Спіріною І.Д., Цибенком П.С.
Законопроектом пропонується укладення з керівниками державних, комунальних закладів охорони здоров’я трудового договору – контракту терміном на три роки.
Варто погодитись, що в умовах реформування охорони здоров’я України зміна керівників закладів не сприяє успішним результатам.