Дана стаття не має на меті обговорювати чи висвітлювати думку про необхідність вакцинації загалом і від свинячого грипу зокрема. А також про рівень адекватності та достовірності перевірок лікарських препаратів, які проходять в Україні зокрема перед реєстрацією.
Відповідальність держави за своїх громадян має різні форми. Беззаперечно однією з форм турботи є процедури стандартизації, ліцензування, система дозволів та перевірок. Система освіти, охорони здоров’я передбачає гарантування реалізації основних соціальних прав людини. Тобто встановлення фундаментальних вимог до підручників та навчальних програм, до освіти і кваліфікації вчителів та лікарів, чи то перевірка та реєстрація лікарських засобів є механізмом забезпечення зі сторони держави власне цих гарантій. Право особи оскаржувати дії сторонніх осіб, особливо якщо вони спричинили матеріальну чи моральну шкоду, в усіх демократичних країнах та суспільствах визнається базовим правом.
Вимоги організації, що входить в структуру Організації Об’єднаних Нації – провідної міжнародної організації, яка стоїть на чолі фактично всіх світового масштабу акцій щодо захисту прав людини – Всесвітньої організації охорони здоров’я щодо відмови від фундаментальних функцій демократичної держави виглядає абсурдною.
Будь-який документ напрацьований міжнародної авторитетною експертною спільнотою вимагає проходження встановленої процедури ратифікації в кожній окремій країні – якщо вона його спочатку підписала. При цьому ніхто не сумнівається, що текст створювали поважні та солідні фахівці. І в тому, що документ важливий і навіть необхідний, теж можливо ніхто не сумнівається. Але процес ратифікації ніхто не закликає відміняти. І в даному випадку йде мова про документ, лише документ, який безпосередньої дії на організм, на здоровя та життя немає. Така ж ситуація з будь-якою продукцією яка наприклад вироблена в країнах Європейського Союзу, де вимоги та контроль на багато кращому рівні ніж в Україні. Але, можливо поки що, ніхто не вимагає закрити всі лабораторії в Україні для перевірки імпортних товарів.
Держава відповідає за своїх громадян. А оскільки держава життя своїх громадян оцінює не надто великими сумами (згідно практики судів). А система судового захисту, вже загальновизнано, працює не на користь постраждалих. І ставлення громадян до діяльності системи охорони здоров’я вже, нажаль, не на високому рівні. В такій ситуації і з правової точки зору, і з точки зору інформаційної кампанії серед громадян на користь вакцинації взагалі – як може йти мова про відмову від скрупульозної перевірки вакцини перед її реєстрацією?
А про відмову від права звертатися за оскарженням своїх прав до виробників фармкомпаній в разі завдання шкоди вакциною? Причому останній факт взагалі приголомшливий – сама мова зі сторони ВООЗ про можливі судові позови безпосередньо свідчить про їх високу ймовірність. І посилання на історію з вакцинацією кіром та краснухою не є аргументом – адже жодна фармкомпанія не заплатила жодних відшкодувань та компенсацій, ба навіть ВООЗ сам не побачив зв’язку смерті підлітка з вакцинацією.
Обурює і намагання ВООЗ спростити процедуру реєстрації, в умовах коли країни Європи взагалі відмовляються, на сьогодні, говорити про будь-які вакцинації, допоки не будуть проведені достатні випробування та перевірки (напр. Республіка Польща), чи за умов відкликання значної кількості доз вакцин в Канаді. Можливо ВООЗ переконаний про відсутність мережі Інтернет в Україні та знання іноземних мов нашими громадянами.
Відсутність правової культури як зі сторони пацієнтів, так і медичних працівників (тобто незнання своїх прав та прав інших, не усвідомлення правових наслідків своїх дій, можливої відповідальності) є на сьогодні бомбою сповільненої дії, яка вже має наслідки у формі самолікування, відмови від необхідного лікування, хабарів та матеріальних винагород. І додавати до цього ще і спрощення процедури реєстрації фармпрепарату, обмеження прав пацієнтів щодо судового захисту позитивно Україну характеризувати не можуть, а отже і позови до Європейського суду з прав людини справи теж ймовірні.
Які б не були фінансові афери та махінації, навари та відкати, на загальнонаціональному та міжнародному рівні від правових обов’язків держави та прав громадян відмовлятися може лише той хто не розуміє своїх вчинків…